КОТЛИ ОПАЛЮВАЛЬНІ ПОБУТОВІ
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВСТАНОВЛЮВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Рекомендації розроблені на основі практичного досвіду з встановлення та експлуатації опалювальних котлів, керуючись діючими нормами і правилами в галузі опалення.
Для конкретних типів котлів, крім даних рекомендацій загального характеру, необхідно перш за все дотримуватись вимог керівництва з експлуатації, інструкцій, паспорта та інших експлуатаційних документів, які входять в комплект поставки котла.
Рекомендації призначені для спеціалістів, які виконують монтаж, налагодження й технічне обслуговування котлів і систем опалення, а також для користувачів побутових опалювальних котлів в основному вітчизняного виробництва.
'Видання може бути використане студентами спеціалізованих навчальних закладів, інженерно-технічними працівниками і проектантами як посібник.

При встановленні, експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті | котлів повинні дотримуватись правила безпеки в газовому господарстві, і правила пожежної безпеки, правила безпечної експлуатації водогрійних котлів та спеціальні будівельні норми і правила. Правильний монтаж і дотримання правил експлуатації забезпечують надійну, довговічну, безпечну та економну роботу котла. Користувачі опалювальних газових котлів зобов'язані суворо дотримуватись правил з безпеки користування побутовими газовими приладами і апаратами (додаток 1) та інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача.
Роботи по монтажу і підключенню газових котлів повинні виконуватись спеціалізованими організаціями за проектом, затвердженим (погодженим) підприємством газового господарства у встановленому порядку.
Кваліфікований підбір котлів, нагрівальних приладів (радіаторів, регістрів), трубопроводів, запобіжних пристроїв, циркуляційних насосів і в кожному окремому випадку проводиться згідно з проектами і технічними розрахунками, виконаними спеціалізованими проектними організаціями.

зміст

2. ПІДБІР КОТЛА

Проектуючи систему опалення і вибираючи котел, перш за все необхідно передбачити і розрахувати енергетичну потребу об'єкта обігріву.
При підборі котла заниженої потужності, коли сумарна потужність нагрівальних приладів або тепловтрати опалюваних приміщень перевищують потужність котла, температура води на виході з нього може не досягати величини 90°С при встановленні ручки регулювання терморегулятора в максимальному положенні.
Цикл роботи котла починається при пониженні його температури приблизно на 5-10°С від встановленої на терморегуляторі і закінчується після підвищення цієї температури на 5-10°С (гістерезис включення -виключення). Правильний підбір котла дозволяє зменшити кількість циклів включення-виключення. В котлі із завищеною потужністю кількість циклів збільшується, а це, в свою чергу, призводить до зниження експлуатаційного коефіцієнту корисної дії і збільшення витрат на опалення.  

зміст

Крім правильного підбору, велике значення для досягнення більш економної роботи котла має теплоізоляція будівлі. Покращення теплоізоляційних характеристик будинку дозволяє добитись значної економії палива, яке витрачається на обігрівання приміщень. Цього можна домогтися декількома шляхами:
-  підтримувати в приміщеннях температуру, що не перевищує встановлених норм (для житлових приміщень 18°С, для нежитлових 13-15°С). За статистикою, збільшення температури на 1°С в діапазоні 13-18°С вимагає підвищення енергозатрат приблизно на 6%;
-  не допускати, щоб вікна, кватирки і двері відчинялись на тривалий час;
-  не ховати нагрівальні прилади за гардини і меблі. Тепло від батарей повинно без перешкод надходити в кімнату. Рекомендується встановити спеціальні тепловідбивачі для ділянок стін за радіаторами;
-  на вікнах встановити додаткові засклені рами, ущільнивши їх замазкою навколо шибок, вакуумні теплозберігаючі склопакети або скло з тепло-відбивним покриттям;
- додатково термоізолювати зовнішні стіни, покрівлю і перекриття. Ефективними утеплювачами є пінополістерол і мінеральна вата.
Щоб сучасні котли з високим к.к.д. функціонували ефективно і безаварійне, необхідно, щоб котельня, системи опалення, вентиляції і димоходу були виконані й обладнані згідно з діючими нормами і правилами та вимогами виробника.

зміст

Котел тепловою потужністю 30 кВт і більше потребує окремого спеціального приміщення котельні, що відповідає всім вимогам будівельних норм і правил.
Котел або котли загальною тепловою потужністю до 30 кВт можна встановлювати тільки у приміщеннях кубатурою не менше 8 м3, не призначених для постійного перебування людей (в допоміжних приміщеннях), тобто там, де загальна тривалість перебування людей протягом доби не перевищує 4 години.
Згідно з діючими нормами встановлення опалювальних котлів у ванних кімнатах не допускається. Котли з відкритою камерою згорання не можна встановлювати на сходових клітках і в гаражах. Часто мешканці, порушуючи правила безпеки, споруджують загородження для котла, зачиняють вентиляційні отвори шафками і поличками, перекривають доступ повітря до нього. Тому розташовувати котли у передпокоях, холах і коридорах не бажано.
Приміщення, в якому встановлюється котел, обов'язково повинно мати припливну і витяжну вентиляцію та димохід і відповідати всім нормативним вимогам і правилам.
Найоптимальнішим місцем для встановлення котла в житловому будинку або квартирі є відокремлене спеціальне невелике приміщення відповідної кубатури з вікном, кватиркою або фрамугою, димохідним каналом, припливною і витяжною вентиляцією, а також для котлів
потужністю до ЗО кВт - кухня. Тут мають бути водопровід, водовідвідний трап і сигналізатор наявності газу.
При встановленні котлів усередині виробничих приміщень, місце встановлення відокремлюється вогнестійкою перегородкою на всю висоту котла, але не нижче 2 м, з улаштуванням дверей.
Висота приміщення, в якому встановлюється котел, повинна бути не менше 2,2 м.
Приміщення котельні перед встановленням котла необхідно прибрати від будівельного сміття і пилу. Монтаж і пуск котла допускається тільки після завершення будівельних робіт, пов'язаних, як правило, з утворенням великої кількості пилу, що всмоктується котлом.
Стіни і підлога котельні повинні бути вогнестійкими і не бути джерелом пилу. В котельні мають бути умови для підтримування чистоти. Найкраще вирішення - це облицювання стін і підлоги керамічною плиткою або покриття олійною фарбою.
Недопустимо проводити роботи, що викликають пилюку під час функціонування котла. Це призводить до відкладення забруднень на пальниках, в каналах теплообмінника, на турболізаторах і до відключення котла автоматикою або до такого зменшення кількості повітря, потрібного для нормального горіння, що з'явиться сажа, яка перешкоджає нормальній роботі котла.

зміст

Приміщення котельні повинно мати припливну вентиляцію перерізом більшим, ніж переріз патрубка відводу продуктів згоряння з котла, а також отвір витяжної вентиляції під стелю.
Припливну вентиляцію рекомендується обладнати в стіні або дверях навпроти передньої частини котла. Припливна вентиляція необхідна для забезпечення відповідної кількості повітря, достатнього для повного згоряння палива в котлі та для попередження розрідження в котельні. Вона повинна бути розрахована під необхідну кількість повітря для горіння. Відсутність припливу необхідної кількості свіжого повітря в котельню викликає неповне згорання палива і відкладення сажі на теплообміннику котла, що призводить до припинення його роботи.
Канал припливної вентиляції робиться Z-подібної форми, тобто вихід в котельню каналу припливної вентиляції повинен бути нижче від входу в канал ззовні будинку. Нижній край отвору цього каналу повинен бути не вище 30 см над підлогою.
Переріз припливного вентиляційного каналу повинен бути як мінімум в 1,5 рази більшим, ніж переріз димовідвідного патрубка котла (для кожного котла при встановленні в котельні декількох котлів). Котел потужністю до 30 кВт слід встановлювати у приміщенні з постійно відкритими вентиляційними отворами мінімальною площею 200 см².
Отвори припливної вентиляції повинні бути не тільки в приміщенні з котлом, а й там, де є вікна. Мінімальний повітрообмін в приміщеннях має становити близько 120 - 150 м³/год. Цього достатньо для вентиляції приміщення і нормальної роботи котла, вентиляційних каналів і димоходу з отворами площею 200 см³. Через димовий канал в приміщення має надходити мінімум повітря, інакше в якомусь із каналів може зникнути тяга або з'явитись зворотна.

зміст

6. ВСТАНОВЛЕННЯ КОТЛА

Котел встановлюється на вогнестійку основу не ближче 0,5 м від горючих конструкцій і не менше 0,1 м - від негорючих. Не допускається розміщення ближче 0,5 м від котла меблів та інших горючих предметів. Вільний простір перед фронтом котла повинен бути не менше 1,25 м.
На лінії подання газу перед газовим котлом, крім загального відсікаючого кульового крана, варто встановити ще один газовий кран для ручного зменшення подання і тиску газу в процесі роботи газопаль-никового пристрою, а також газовий фільтр для очищення газу перед поданням в газопальниковий пристрій.
Газову лінію, перш ніж під'єднати до котла, слід продути й очистити від забруднень. Газопальниковий пристрій до подавальної газової труби під'єднується різьбовим з'єднанням. Зварне з'єднання недопустиме.
Оскільки індикатор температури на котлі є інерційним і має досить значну похибку, рекомендується на виході з котла на головному подавальному стояку вмонтувати спеціальну гільзу, в яку заливається мінеральне масло і вставляється більш точний скляний термометр в металевій оправі. Аналогічну гільзу бажано вмонтувати і на зворотньому трубопроводі перед входом в котел. Це особливо актуально, коли потрібно зробити наладку терморегулятора і проконтролювати циркуляцію води в системі опалення.

зміст

Димохід - це труба, призначена для відводу продуктів згорання від котла. Від того, із якого матеріалу і яким чином виготовлений димохід, залежить якість і ефективність роботи котла.
Димохід, до якого підключається котел, як правило, розміщується у внутрішній капітальній стіні будинку. Стінки димоходу повинні попереджувати можливість інтенсивного охолодження продуктів згорання в ньому.
Якщо димохід ззовні будинку, і виконаний з металевої труби, то вона повинна бути теплоізольованою. Кладка зовнішньої стінки цегляного димоходу повинна мати не менше двох цеглин, враховуючи імовірність зниження температури зовнішнього повітря до - 30°С.
Для димоходів використовують добре випалену червону цеглу, металеві труби або інші міцні негорючі матеріали, що відповідають вимогам будівельних норм і правил. Робити димоходи із силікатної цегли, шлакобетону та інших теплонестійких або пористих матеріалів не дозволяється. Димові канали у зовнішніх стінах можна робити лише при достатній їх теплоізоляції і захисті від промерзання та осідання вологи (конденсату), яка виділяється на внутрішніх стінках димоходу, руйнуючи цегляну кладку. Перевагу варто надавати димоходам із металевих труб, які швидко прогріваються і висихають. Крім того, цегляні димоходи мають квадратну або прямокутну форму і довгий час прогріву, що погіршує тягу.
Переріз димохідного каналу розраховується відповідно до діючих норм і правил. Він повинен бути не меншим від перерізу димовідвідного патрубка котла.
Висота димоходу для котлів з номінальною тепловою потужністю до 35 кВт повинна бути не меншою, ніж 5 м, для котлів з потужністю від 35 до 80 кВт - не меншою, ніж 8 м, від 80 до 100 кВт - не менше 10 м.
Висота димоходу над дахом встановлюється залежно від відстані до гребеня даху і повинна бути:
-не менше 0,5 м над гребенем даху, якщо димохід розміщений на відстані до 1,5 м від гребеня;
-на рівні гребеня даху, якщо димохід розміщений на відстані від 1,5 м до 3 м від гребеня;
-нижче рівня гребеня даху на кут 10° до горизонту, якщо димохід розміщений дальше ніж 3 м від гребеня (додаток 2).
Якщо поблизу димоходу знаходяться більш високі частини будівель або дерева, то він повинен виводитись вище них (вище границі «зони вітрового підпору») (додаток 3).
На димоходах не дозволяється встановлювати дифлектори і зонти.
Канал димоходу повинен бути строго вертикальним, гладким, рівним, без поворотів і звужень, щільним, без тріщин.
Перегородки між димовими каналами в багатоканальному димоході повинні бути не тоншими, ніж 1 /2 цегли.
В нижній частині димового каналу нижче від входу димовідвідного патрубка котла в димохід повинна бути «кишеня» глибиною не менше 250 мм з люком для чищення, який зачиняється герметичними дверцятами або заглушкою. Підсоси повітря через цю заглушку недопустимі.
Зовнішня поверхня цегляного димоходу, розміщеного вище даху, повинна бути заштукатурена цементним розчином товщиною не менше 10 см; частину димоходу, розміщеного на горищі і в неопалюваних приміщеннях, теж необхідно теплоізолювати або заштукатурити вапняно-гіпсовим розчином шаром товщиною не менше 25 мм.
Котли з горизонтальним димовідвідним патрубком під'єднуються до димоходу під кутом, не більшим від 30°.
Місце вводу димового патрубка котла в димохід повинно бути ущільнене азбестовим або глиняним розчином. Під'єднавши котел до димоходу, бажано теплоізолювати димовий патрубок котла будь-яким термостійким матеріалом.
Для котлів з вертикальним димовідвідним патрубком необхідний прямий вертикальний участок висотою не менше 1 м зразу ж після димового патрубка котла, що плавною дугою переходить в горизонтальну частину з невеликим нахилом (3 - 5°) в бік котла.
Якщо розрахунковий переріз димоходу більший від перерізу патрубка на котлі, то перехід здійснюється при вході горизонтального участка в димохід.
В блочних котельних загальна система відведення продуктів згорання від декількох котлів приводить до ризику задування працюючих пальників під час ввімкнення чергового (непрацюючого) котла, тому бажано встановлювати окремий індивідуальний димохід для кожного котла.
Інколи стінки димоходу сиріють. Це спостерігається при надмірно низькій температурі димових газів при їх охолодженні через недостатнє утеплення стінок димоходу, наприклад, на горищі. Нерідко волога просочується через цегляні стінки димоходу на зовнішню їх поверхню, утворюючи темні плями. Щоб запобігти зволожуванню і руйнуванню димоходу, його стінки необхідно утеплити. Для цього їх оштукатурюють, термоізольовують негорючими синтетичними утеплювачами або вкладають в металевий футляр, в який засипають шлак або інший теплоізоляційний матеріал.,
В зв'язку з тим, що сучасні економні котли з високим к.к.д. мають низьку температуру вихідних димових газів і працюють в автоматичному переривчастому (періодичному) режимі з постійним перепадом температур, димохід погано прогрівається і в ньому може утворюватись агресивний конденсат, який призводить до низькотемпературної корозії (ерозії) димоходу. При недостатній теплоізоляції димоходу, щоб захистити його від шкідливого впливу конденсату і руйнування, можна використати спеціальні вставки із нержавіючої кислотостійкої сталі або використовувати для відводу продуктів згорання спеціальні двостінні тепло-ізольовані димоходи з корозійностійкої сталі (додаток 4).
Переобладнання і використання димовідводного патрубка для додаткового тепловідводу в приміщення, а також улаштування в ньому додаткових тепловідвідних пристроїв забороняється. Під'єднувати до димоходу котла інших опалювальних пристроїв не допускається.
Димохід повинен забезпечувати відвід продуктів згорання при будь-яких погодних умовах. Перед включенням котла і підчас його роботи необхідно перевіряти наявність тяги. При нормальній тязі полум'я сірника буде втягуватися в топку і гаснути.
Для підтримування економної і безперебійної роботи котла необхідно систематично проводити чищення димоходу і газоходів котла від сажі і засмічень (додаток 5).
Для котлів парапетного типу з закритою камерою згорання відвід продуктів згорання і засмоктування свіжого повітря здійснюється за допомогою спеціального двостінного металевого турбоканалу, який розміщується горизонтально в зовнішній фасадній стіні приміщення. Улаштування димовідвідних каналів для таких котлів здійснюється згідно з діючими будівельними нормами і правилами та інструкцією підприємства-виробника.

зміст

Котли опалювальні можуть працювати в системах обігріву приміщень з природною (гравітаційною) самотічною циркуляцією теплоносія (додаток 6) і в системах з примусовою насосною циркуляцією (додаток 7).
Систему опалення з природною циркуляцією теплоносія можна встановлювати в будівлях з індивідуальною котельнею при радіусі дії до 50 м і вертикальній відстані від центра котла до центра нагрівального приладу першого поверху не менше 3 м.
Переміщення теплоносія в системах з природною циркуляцією забезпечується різницею тисків в подавальному та зворотньому трубопроводах, яка виникає за рахунок різниці питомої ваги нагрітого і охолодженого теплоносія. Через малу різницю тисків необхідно забезпечувати якнайменші втрати тиску в трубопроводах, що призводить до збільшення діаметрів трубопроводів і запірної арматури. Як наслідок - збільшення об'єму теплоносія, більша інерційність такої системи, а отже, повільний запуск і повільне реагування на зміну параметрів роботи системи в цілому.
В сучасних умовах, коли на перший план виступає економія паливно-енергетичних ресурсів, рекомендується нові системи опалення виконувати з примусовою насосною циркуляцією теплоносія, а існуючі гравітаційні системи реконструювати під примусову циркуляцію (додаток 8). Використання циркуляційного насоса з котлами будь-якої потужності сприяє більш швидкому і рівномірному нагріванню системи, запобігає втраті потужності котла на подолання опору циркуляції теплоносія, дозволяє зберегти необхідний рівень циркуляції при значно менших діаметрах трубопроводів та істотно знизити інерційність системи. Це дає змогу найефективніше використовувати можливості сучасних котлів з високим к.к.д., що в кінцевому результаті суттєво заощаджує паливо і кошти споживача.
Підключаючи котел до системи опалення, необхідно виконати її захист. Систему закритого типу з примусовою циркуляцією теплоносія слід обладнати відповідним компенсатором об'єму, запобіжним клапаном, манометром і розповітрювачем. Ці елементи захищають котел, тому їх необхідно встановити якомога ближче до нього. Між цими елементами і котлом не можна встановлювати іншої запірної арматури (зворотних клапанів, фільтрів, відсікаючих вентилів). Це не стосується розповітрювачів. Систему відкритого типу слід обладнати розширювальним бачком. На трубі, що з'єднує котел з розширювальним бачком, а також на переливному патрубку розширювального бачка не можна встановлювати вентилів. Всі запобіжні пристрої, а також циркуляційні насоси треба розраховувати, підбирати і встановлювати відповідно до діючих методик, норм і правил.
В самотічних системах опалення з одним котлом для запобігання розриву котла не дозволяється встановлювати запірні пристрої, які блокують циркуляцію води через котел і зв'язок системи опалення з атмосферою через розширювальний бачок, а також розпалювати котел при замерзанні води в розширювальному бачку або подавальному стояку.
В двотрубних системах опалення у разі встановлення біля кожного нагрівального приладу регулюючих вентилів не можна їх повністю перекривати одночасно, оскільки при цьому припиняється циркуляція води через котел.
Якщо в самотічній системі опалення більше одного котла, на зворотному трубопроводі встановлюється пробковий кран або паралельна засувка.
Для запобігання припинення циркуляції води і виходу котла з ладу не допускається його робота з незаповненою або неповністю заповненою системою опалення. Рівень води в розширювальному бачку не повинен опускатись нижче 1/4 його висоти. Для цього необхідно періодично поповнювати систему водою. Наповнювати систему холодною водою треба повільно і без зупинок, щоб запобігти заповітрювання системи.
Розширювальний бачок встановлюється в найвищій точці системи. В ньому повинні бути постійно відкриті заливний отвір в верхній частині і переливний патрубок на боковій стінці. На розширювальному бачку бажано закріпити вказівник рівня води.
Розширювальний бачок розміщується в опалюваному приміщенні або на горищі. В останньому випадку його потрібно добре утеплити, щоб вода зимою не замерзала.
Якщо в процесі експлуатації рівень води в розширювальному бачку буде занижений, циркуляція води в системі припиниться, що можна виявити по охолодженню труб, які подають гарячу воду до нагрівальних приладів; в системі почнеться характерний стукіт. У такому разі необхідно: при температурі води на виході з котла до 9 5 °С і відсутності постукувань-повільно поповнити систему водою; при температурі води вище 95°С і наявності постукування (гідравлічні удари внаслідок пароутворення) - негайно погасити пальники і після охолодження води в котлі до 75°С повільно поповнити систему водою.
Для кращої циркуляції води в самотічній системі і зменшення втрат потужності котла на утворення циркуляційного тиску необхідно встановити котел якомога нижче стосовно нагрівальних приладів. Трубопроводи в опалюваних приміщеннях треба прокладати відкрито: це також покращує циркуляцію за рахунок охолодження води в трубах, розташованих вище від котла, і утворення гідростатичного напору. Ізольовують тільки головний стояк від котла, що також збільшує гідростатичний напір в системі і зменшує виділення тепла в приміщенні, де встановлено котел.
Трубопроводи опалювальних систем виконують із сталевих, мідних, пластикових і металопластикових труб. Три останні через низку переваг, особливо при монтуванні закритих систем з примусовою циркуляцією, набувають все більшої популярності і витісняють традиційні сталеві системи.
Трубопроводи самотічної системи опалення із сталевих водогазопровідних труб повинні бути наступних діаметрів: - головний подавальний стояк від котла і зворотний трубопровід до котла-11/2"_ 2 (відповідно до діаметру під'єднувальних патрубків на котлі);
- розвідні і збірні трубопроводи - 1 ¼"- 1 ½";
- розводка до нагрівальних приладів - ¾"- 1.
Занижувати діаметри труб не рекомендується через можливе погіршення циркуляції води в системі.
Горизонтальні трудопроводи самотічної системи опалення треба прокладати з нахилом за напрямом руху води. Величина нахилу повинна бути не менше 10 мм на одному погонному метрі труби. При неправильному монтажі трубопроводів утруднюється або й взагалі відсутня циркуляція води в системі, внаслідок чого різниця температур на вході і виході із котла завищена (більше 20°С), на стінках теплообмінника може утворюватись конденсат ("потіння котла"). За таких умов опалювальна система нормально функціонувати не буде.
Котел підключається до системи опалення за допомогою різьбових або фланцевих з'єднань. Підключення зваркою забороняється. Під'єднання не повинно супроводжуватись натягом труб.
Для зливу води із системи в найнижчій її точці встановлюється спускний вентиль або різьбова пробка. Система заповнюється водою через спускний чи заливний вентиль або через заливний отвір у розширювальному бачку.
Відбір гарячої води для побутових потреб безпосередньо із системи опалення не допускається. Для цього використовується двофункційний (двоконтурний) опалювально-водогрійний котел або в системі опалення з однофункційним опалювальним котлом встановлюється спеціальний водопідігрівач (бойлер) чи пластинчатий теплообмінник. Якщо котел працює з бойлером, то в закритій системі опалення рекомендується виділяти окремий контур для підготовки гарячої води з застосуванням окремого циркуляційного насоса для цього контуру.

зміст

Використовувати в системі опалення в якості теплоносія замість води будь-яку іншу рідину забороняється.
Воду в системі опалення рекомендується заливати пом'якшену (після спеціальної хімічної підготовки або хоча б дощову). Якщо вода з високою жорсткістю, то при її нагріві (особливо до температури, що перевищує 80°С) починається інтенсивне розкладання карбонатних солей і відкладення накипу на внутрішніх стінках теплообмінника котла, труб і радіаторів. Корозійна агресивність води залежить від двох показників: вмісту розчиненого кисню і вмісту іонів водню, що характеризуються величиною рН. Вода з рН = 7-7,5 має лужні властивості і володіє малою корозійною небезпекою. При значеннях рН<7 вода є корозійне небезпечною для сталі. Мідні труби піддаються виразковій корозії прирН>6,5.
Якість води відіграє велику роль для ефективного і довговічного функціонування системи опалення.

зміст

Спостереження за системою опалення і за роботою котла веде його власник, який повинен забезпечити утримання котла і системи у справному стані, організувавши їх обслуговування і ремонт відповідно до вимог експлуатаційних документів котла та діючих норм і правил безпеки. Після закінчення опалювального сезону для запобігання корозії внутрішніх поверхонь труб, нагрівальних приладів і теплообмінника котла систему необхідно добре промити, очистити від бруду й накипу і знову заповнити чистою водою.
Якщо в зимовий час припиняється опалення більше ніж на добу, необхідно повністю злити воду із системи і котла для запобігання замерзанню.
При відкладенні накипу на внутрішніх поверхнях теплообмінника котла, труб і нагрівальних приладів рекомендується через кожні 1-3 роки (залежно від жорсткості води) очищувати котел і систему від накипу. Періодичність чищення котлів повинна бути такою, щоб товщина відкладень на найбільш теплонапружених ділянках поверхні нагріву котла не перевищувала 0,5 мм. Накип усувають хімічним способом - розчином кальційованої соди, розчином інгібірованої соляної кислоти або спе ціальними засобами: антинакипином, інгібітором накипопєретворення. Розчин кальціиованої соди (0,5 кг на 10 л води) заливають в систему опалення на дві доби, а потім систему промивають декілька разів і заповнюють чистою водою. Використання інших засобів регламентується методиками їх застосування.

зміст

Для підтримування економної роботи системи опалення важливо періодично встановлювати температуру води на виході із котла за допомогою ручки регулювання терморегулятора котла. Температура води в котлі регулюється залежно від температури навколишнього середовища. Практичні межі регулювання лежать між мінімальною температурою +45°С і максимально допустимою температурою води в котлі +90°С. Підтримування температури води терморегулятором залежить від бажаної температури повітря в приміщеннях. В сучасних системах опалення при визначенні температури води на виході із котла можна користуватись приблизними даними наведеними в таблиці:

Наведені в таблиці дані коректуються залежно від утеплення будівлі і необхідної температури в приміщеннях.
Не рекомендується встановлювати ручку регулювання терморегулятора котла на максимальну позначку, оскільки внаслідок допустимої похибки індикатора температури і самого терморегулятора фактична температура води в котлі при такому положенні ручки регулювання може сягнути понад +90° С і в теплообміннику може початись процес пароутворення, що є недопустимим. Також не рекомендується експлуатувати котел при температурі води в зворотному трубопроводі на вході в котел нижче +40° С (нижче "точки роси"), бо тоді на стінках теплообмінника утворюється корозійне агресивний конденсат.
Для створення комфортних умов в окремих приміщеннях Використовуються радіаторні регулювальні термостатичні вентилі (радіаторні терморегулятори). Вони монтуються перед радіаторами (замість запірних кранів), мають регулювальну головку проградуйовану в градусах Цельсія, за допомогою якої можна задавати у приміщенні будь-яку температуру. Термостатичний вентиль регулює приплив води в радіатор залежно від заданої температури.

зміст

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

(витяг з додатку 39 Правил безпеки в газовому господарстві)

Особи, що користуються побутовими газовими приладами і апаратами (в тому числі в будинках і квартирах на правах особистої власності) зобов'язані:
-    пройти інструктаж в технічному кабінеті на підприємствах газового господарства або самостійно ознайомитися з інструкцією з експлу
атації встановлених в квартирі газових приладів, апаратів;
-    забезпечити збереження і утримання в чистоті газового обладнання;
-    слідкувати за нормальною роботою газового обладнання, димоходів і вентиляції, перевіряти тягу перед включенням і під час роботи газових
приладів з відводом продуктів згорання газу в димохід. Періодично очищати від сміття, битої цегли «кишеню» димоходу;
-    після закінчення використання газу перекрити крани на газових приладах і перед ними;
-    при несправності газового обладнання викликати працівників підприємства газового господарства;
-    перекрити негайно крани пальників газових приладів при раптовому припиненні подання газу і повідомити аварійну службу підприємства
газового господарства;
-    при появі в приміщенні запаху газу негайно припинити користування газовими приладами, перекрити крани до приладів і на приладах,
відчинити вікна і кватирки для провітрювання приміщень, викликати аварійну службу. Не запалювати вогню, не курити, не вмикати і не
вимикати електроосвітлення і електроприлади, не користуватись електродзвінками;
-    допускати в квартиру працівників підприємств газового господарства після пред'явлення ними службових посвідчень для огляду і ремонту
газопроводів і газового обладнання в будь-який час доби;
-власники будинків і квартир на правах особистої власності, крім приведених вимог, повинні своєчасно укласти угоди на технічне обслуговування газового обладнання. Забезпечити перевірку димоходів і вентиляційних каналів в терміни, встановлені Правилами
безпеки в газовому господарстві. В зимовий період періодично перевіряти оголовки з метою недопущення їх обмерзання і закупорення.
Абонентам забороняється:
-проводити самочинну газифікацію будинку (квартири, садового будиночку), перестановку, заміну і ремонт газового обладнання;
-проводити перепланування приміщень, де встановлені газові прилади, без узгодження з газовим господарством;
- вносити зміни в конструкцію газових приладів. Змінювати димові і вентиляційні системи. Заклеювати вентиляційні канали, замуровувати «кишені» і люки, призначені для чищення димоходів;
- відмикати автоматику безпеки і регулювання. Користуватись газом при несправностях газових приладів, автоматики, арматури і газових балонів;
- користуватись газом при порушенні щільності кладки, штукатурки (тріщини) газифікованих печей і димоходів;
- користуватись газом при засміченні димоходів і вентиляційних каналів, відсутності їх щільності, несправності, обмерзанні і заку-поренні оголовків димоходів;
- проводити прочищення, перевірку димових і вентиляційних каналів, а також заміну балонів газобалонної установки без проходження навчання і отримання дозволу від підприємства газового господарства;
-  користуватись газовими приладами при перекритих кватирках (фрамугах), жалюзійних решітках, решітках вентканалів, щілинах під дверми ванних кімнат і кухонь, відсутності тяги в димоходах і вентканалах;
- залишати працюючі газові прилади без нагляду, крім розрахованих на безперервну роботу і обладнаних для цього відповідною автоматикою;
- допускати до користування газовими приладами дітей дошкільного віку, а також осіб, що не контролюють свої дії і які не пройшли інструктаж на підприємствах газового господарства;
- прив'язувати до газопроводів мотузки і навантажувати газопроводи;
-  використовувати газ і газові прилади не за призначенням;
- користуватись приміщеннями, де встановлені газові прилади, для сну і відпочинку;
-    застосовувати відкритий вогонь для виявлення витоків газу.

РОЗМІЩЕННЯ ДИМОХОДУ СТОСОВНО ГРЕБЕНЯ ДАХУ

НАРОЩЕННЯ ДИМОХОДУ ПРИ НАЯВНОСТІ БІЛЯ БУДИНКУ ПЕРЕПОН

1	зона вітрового підпору
2	перепона

ВНУТРІШНІЙ І ЗОВНІШНІЙ ДИМОХОДИ ІЗ НЕРЖАВІЮЧОЇ СТАЛІ

1	кришка
2	одностінна труба внутрішнього димоходу із нержавіючої сталі
3	трійник
4	підставка
5	відвід
6	котел
7	двостінна теплоізольована труба зовнішнього димоходу
8	внутрішня труба із нержавіючої сталі
9	кожух із нержавіючої або оцинкованої сталі
10	теплоізоляція

3.8.13. Димові і вентиляційні канали підлягають періодичній перевірці і прочистці:
перед опалювальним сезоном - димоходи сезонно працюючих опалювальних і опалювально-варочних печей, ємнісних водонагрівачів, опалювальних квартирних котлів, незалежно від їх конструкції;
не рідше 1 разу за квартал - димоходи цегляні і комбіновані (цегляні і азбестоцементні);
не рідше 1 разу за рік - вентиляційні канали, димоходи азбестоцементні, гончарні, а також виконані з спеціальних блоків жаротривкого бетону.
3.8.14. При первинній перевірці і прочистці димоходів і вентиляційних каналів повинні перевірятись: відповідність матеріалів, які застосовані, вимогам СНиП 2.04.08-87; відсутність засмічень, щільність і відокремленість димових і вентиляційних каналів, наявність і справність розділок, які захищають спалимі конструкції; справність і правильність розташування оголовка відносно даху і розміщених поблизу споруд, наявність нормальної тяги.
Повторно перевіряється: відсутність засмічень в димоходах і вентиляційних каналах, їх щільність і відокремленість, справність оголовків і наявність нормальної тяги.
3.8.15. Первинне, а також після ремонту обстеження димоходів і вентиляційних каналів, повинно проводитись спеціалізованою організацією за участю представника житлово-експлуатаційної організації. Результати оформляються актом.
Повторні перевірки димових і вентиляційних каналів в житлових будинках можуть виконуватись житлово-експлуатаційними організаціями, кооперативами і іншими підприємствами, які мають підготовлений персонал. Відомості про повторну перевірку заносяться в спеціальний журнал.
3.8.16. У випадку виявлення непридатності димових і вентиляційних каналів до подальшої експлуатації представник організації, який їх перевіряє, зобов'язаний попередити абонента під розписку про небезпеку користування газовими приладами і апаратами.
При цьому акти перевірок повинні негайно представлятись підприємству газового господарства і житлово-експлуатаційної організації для вжиття заходів з відключення газових приладів.
3.8.17.  В будинках, які належать громадянам на правах особистої власності, повторні перевірки, чистки димоходів і вентиляційних каналів можуть проводити домовласники, які пройшли інструктаж і які отримали пам'ятку в організаціях житлово-комунального господарства місцевих Рад, на які покладене виконання робіт з обстеження, прочистки і ремонту димових і вентиляційних каналів в газифікованих будинках. Результати вказаних робіт актом не оформляються.
3.8.18. В зимовий період не рідше 1 разу за місяць власниками будинків повинен проводитись огляд оголовків димоходів з метою запобігання їх обмерзання і закупорки. Результати оглядів повинні заноситись в спеціальний журнал.
3.8.19. До початку робіт з ремонту димоходів і вентиляційних каналів житлово-експлуатаційна організація, власник житлового будинку повинен письмово повідомляти підприємство газового господарства про відключення газових приладів і апаратів від системи газопостачання. Після кожного ремонту димоходи підлягають позачерговій перевірці і чистці відповідно до п. 3.8.14, 3.8.15.

ВІДКРИТА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ З ПРИРОДНОЮ ЦИРКУЛЯЦІЄЮ ТЕПЛОНОСІЯ

Приклад двотрубної системи опалення

1	котел
2	головний подавальний стояк
3	розширювальний бачок
4	переливна лінія
5	розвідний трубопровід гарячої води
6	розводка для нагрівальних приладів
7	терморегулюючі вентилі
8	нагрівальні прилади
9	розповітрювачі радіаторні
10	збірні трубопроводи охолодженної води
11	зворотній трубопровід
12	заливний вкнтиль з патрубком для заповнення системи водою
13	зливний вентиль з патрубком для зливу води із системи

ЗАКРИТА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ З ПРИМУСОВОЮ ЦИРКУЛЯЦІЄЮ ТЕПЛОНОСІЯ


Приклад однотрубної системи опалення


Приклад двотрубної системи опалення

1	котел
2	запобіжний клапан
3	манометр
4	розповітрювач системі
5	компенсатор об`єму
6	запірні вентилі
7	фільтр
8	насос циркуляційний
9	зворотній клапан
10	терморегулюючі вентилі
11	нагрівальні прилади
12	розповітрювачі радіаторні
13	вентиль з патрубком для зливу води із системи і заповнення системи водою

МОДЕРНІЗАЦІЯ ГРАВІТАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ ПІД ПРИМУСОВУ
ЦИРКУЛЯЦІЮ ТЕПЛОНОСІЯ

1	котел
2	головний подавальний стояк
3	температурний кульовий клапан
4	байпас
5	запірний вентиль
6	фільтр сітчастий
7	насос циркуляційний
8	зворотнійклапан
9	пульт управління насосом
10	термодатчик
11	зворотній трубопровід

Власник котла втрачає право на гарантійне обслуговування, а підприємство-виробник не несе відповідальності, не гарантує безвідказну робочу і знімає котел з гарантії у випадках:
-відсутності штампу торгуючої організації, дати продажу і підпису продавця в гарантійних талонах;
-недбалого транспортування, зберігання і поводження з котлом;
-недотримання правил встановлення, експлуатації, обслуговування і догляду за котлом;
-відсутності заповненого контрольного талона на введення котла в
експлуатацію;
-якщо монтаж, пуск газу, регулювання, налагодження і ремонт котла проводились особами, на це не уповноваженими;
-експлуатації котла в умовах, що не відповідають технічним вимогам до нього;
-використання котла не за призначенням;
-порушення заводського пломбування на блоці автоматики;
-зміни конструкції і доробки чи переробки котла власником без погодження з підприємством-виробником;
-використання власником нестандартних запасних частин і розхідних матеріалів;
-наявності інших причин несправності котла, які не залежать від підприємства-виробника (стихія, пожежа, побутові фактори і т.п.).
Після продажу котла претензії по некомплектності і механічних пошкодженнях не приймаються.
У випадку виходу з ладу будь-якого вузла котла в період гарантійного терміну експлуатації, виявленні недоліків і дефектів виробничого характеру спеціаліст газового господарства або спеціалізованої монтажно-налагоджувальної організації складає акт про перевірку котла, який разом з заповненим відривним гарантійним талоном, копією талона на введення котла в експлуатацію і дефектним вузлом направляється власником підприємству-виробнику. Попередньо власник за телефоном повідомляє виробника про вихід котла з ладу.
Якщо підтверджується, що поломка сталася з вини підприємства-виробника, то усунення недоліків, ремонт або заміна дефектного вузла проводиться за рахунок виробника.
У випадку виходу з ладу будь-якого вузла котла в період гарантійного терміну з вини власника або несправності котла після закінчення гарантійного терміну, підприємство-виробник може провести заміну або ремонт несправного вузла за рахунок власника.
Інші умови гарантії і гарантійні зобов'язання підприємства-виробника вказуються в керівництві з експлуатації або паспорті котла.

Монтаж, запуск, налагодження і ремонт котлів опалювальних та іншого теплотехнічного обладнання повинні виконувати підприємства та організації, які мають дозволи на відповідні види робіт, і спеціалізовані підрозділи підприємств газового і теплоенергетичного господарства.

© Ярослав Швець
© Олекса Іванів